Після секвестру бюджету зможемо підтримати лише 100-150 проектів з 374 — Юлія Федів, УКФ

В найближчі дні ВР голосуватиме за новий бюджет України на 2020 рік, який прем'єр-міністр Денис Шмигаль називав "бюджетом надзвичайної ситуації". Витрати бюджету істотно скоротять, щоби подолати економічні наслідки світової епідемії для країни. Великі скорочення очікують науку та освіту, а також жорсткий секвестр чекає і бюджет Міністерства культури та інформаційної політики (пропонувалося урізати наполовину (на 7 млрд грн) до 6,2 млрд грн). А значить новим інституціям, створеним для підтримки культури і креативних індустрій, доведеться відмовити у фінансуванні багатьом проектам.

Так, в останній версії бюджету, за яку не проголосувала Верховна Рада у перший тиждень квітня, на фінансування Українського культурного фонду була запланована сума у розмірі 250 млн гривень, з них близько 180 млн — на підтримку проектів.

Подпишитесь на канал DELO.UA

"Отже, із запланованих на початку року, у старій версії бюджету 462 млн грн ми будемо мати лише 180 млн грн. Таким чином з 374 проектів, які за результатами конкурсу мали отримати фінансування, зможуть бути підтриманими лише близько 100-150", — говорить Юлія Федів, виконавчий директор Українського культурного фонду і член дирекції фонду.

transport-trust.ru запитало у неї, якими будуть наслідки рішення збалансувати бюджет за рахунок діячів культури та мистецтв. Та про ідеї — якщо не з держбюджету, то звідки наповнювати бюджет УКФ.

Команда Українського культурного фонду

Опитування, які провели УКФ та агенство економічного розвитку PPV Knowledge Networks показали, що за перші два тижні карантину продажі креативних індустрій впали в середньому на 50%. 72% респондентів вважають креативний бізнес в цілому більш вразливим і чутливим до наслідків COVID-19, ніж інші сфери. Як думаєте, чи є ті, що постраждали найбільше?

Результати обидвох опитувань показали падіння продажів в усіх сферах креативних індустрій. 38% опитаних креативних підприємців втратили більшу частину доходів (близько 75% і більше). Вони не можуть сплачувати податки та виплати за оренду та комунальні послуги, адже відбулася відміна або перенесення на невизначений термін культурно-мистецьких заходів різного спрямування (ярмарків, фестивалей, концертів тощо), закрилися для відвідувачів музеї, театри, танцювальні та циркові студії.

Продовження карантину на невизначений строк та відміна публічних подій позбавить роботи сотні людей, відкотить назад вже досягнутий прогрес у сфері становлення незалежної галузі культурних та креативних індустрій.

• Респонденты отметили, что больше всего нуждаются в специальном пакете экономического стимулирования (57%) и налоговых льготах (48%), что повысит спрос на их услуги. Наименее востребованы частичное покрытие расходов на зарплаты работникам (29%), гранты на прямую деятельность (34%) и диджитализацию бизнеса (25%).

А хто входить в ті 8%, які відповіли, що карантин ніяк не вплинув на їхні статки?

У нас, на жаль, немає цієї інформації. Припускаю, що йде мова про сферу ІТ та загалом аудіовізуальне мистецтво — розробників відеоігор, власників мультимедійних платформ, які й так працюють дистанційно й не відчули втрат через карантин, плюс державні службовці, які мають стабільний дохід.

Кого з ВР і уряду ознайомили із запитами підприємців?

Профільний комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційниої політики та Міністерство культури та інформаційної політики.

Перша редакція нового бюджету на 2020 рік передбачала тотальне скорочення фінансування Міністерства культури, по суті залишали гроші тільки на зарплатні. До речі, фінансування науки і освіти теж серйозно обрізали. У другій редакції, яка з'явилася в ЗМІ і за яку можливо, ВР буде голосувати в цей четвер або п'ятницю, внесли зміни — скорочення зменшили, в тому числі для Держкіно. Чи можна це пов'язувати з бізнес-інтересами чиновників чи політиків? Зіграло звернення в уряд комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, який очолює Олександр Ткаченко? Або якісь інші чинники мали значення? До кого звертаєтеся за підтримкою з уряду? Хто допомагає?

Наразі всі культурні інституції, включно з нами, відчувають підтримку зі сторони профільного Міністерства культури та інформаційної політики на чолі з пані Світланою Фоменко (т.в.о. міністра), депутатів профільного Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, як зі сторони провладних політичних сил, так і зі сторони опозиції. Ці спільні позиції ще раз є доказом того, що культура об'єднує.

Наразі ми спільно з вище зазначеними акторами доносимо цю інформацію до бюджетного комітету ВРУ та Міністерства фінансів.

Читайте также: Сокращение бюджета Минкульта — прямая ликвидация креативных индустрий — Александр Ткаченко

Чи вплинуло на рішення Кабміна залишити в другій редакції бюджету більше коштів на Держкіно, ніж планували спочатку, те, що представники кіноіндустрії одразу ж влаштували масштабну онлайн-акцію протесту? Чому тільки кіноіндустрія консолідувалася в протестній акції? Чи асоціації літераторів, художників, народних промислів використовують інші формати боротьби? Розкажіть, якщо знаєте, які?

Загалом ситуація з бюджетом показала, наскільки важливим є секторальне та кроссекторальне мережування. Адже саме активна позиція окремих асоціацій та гільдій сприяла тому, що галузь була почутою і повне скорочення витрат на культуру не відбулося.

Останні тижні до Кабінету Міністрів та ВРУ надійшли численні листи з закликом зберегти фінансування культури, був проведений онлайн-мітинг, відбувалися онлайн-конференції, вийшло багато публікацій в ЗМІ. Все це в комплексі дало свій результат, який ми побачимо вже на фінальному голосуванні за зміни до Закону про державний бюджет, яке заплановано на 9-10 квітня.

Юлія Федів, виконавчий директор Українського культурного фонду

У суспільній дискусії в соціальних мережах, чи підтримувати зараз державі культуру, як і в заявах деяких чиновників, основний аргумент: в умовах обмежених фінансів треба рятувати медицину, від якої залежать життя людей. Культура, наука та освіти почекають. Читаю в ФБ пости письменників, режисерів, художників, які в шоці від кількості негативу, спрямованого на їх діяльність. Зовсім як у фільмі "Кін-дза-дза": "Скрипаль не потрібен". Як думаєте, чому в Україні таке ставлення до культури зараз, та й раніше було — адже тільки після Майдану почали відбуватися зміни в створенні і держпідтримці культурних інституцій?

Звісно, пандемія та боротьба за виживання і не лише в рамках окремо взятої країни, однак всієї планети, ставить на порядок денний питання задоволення потреб першого рівня: безпека, здоров'я, продукти харчування. Культурні потреби стають неочевидними і менш затребуваними. Це, на мій погляд, пов'язано з хибним сприйняттям культури як сфери розваг та задоволення потреб вищого порядку.

Тобто у матеріальному світі матерія є вищою за дух. Однак, я вважаю, першопричиною матерії є дух і культура як сукупність норм та звичаїв поведінки. Саме вони визначають життя кожного з нас, ставлення до інших людей і світу, що оточує.

Лише розуміння культури як першопричини дозволить уникнути криз різного рівня в майбутньому.

Але противники фінансування культури в ситуації ліміту коштів, заперечать на ваше твердження: дивіться, зараз ми, як і весь світ, в ситуації глобальної кризи, викликаної коронавирусом і влітку очікуємо ще й світову економічну кризу, причому країни, де культура на високому рівні, не уникли коронавируса і не уникнуть економічної кризи. Отже культура не допомагає уникнути криз? Або все ж у чомусь допомагає?

Потрібно розуміти, що держава є системою взаємопов'язаних елементів, якими є різні сфери життя суспільства, і коли ми діємо за вибірковим принципом, підтримуючи одну сферу за рахунок іншої — ми дизбалансуємо державу і в кінці система колапсує все рівно. Тому потрібно гармонізувати державну політику, і рівною мірою підтримувати всі галузі, лише тоді ми легше будемо переносити будь які кризи.

Що відповісте противникам фінансування культури, що вона не наповнює ВВП країни?

Ми можемо говорити з точки зору державного грантодавця. Фінансова підтримка Фонду дієвців культурних та креативних індустрій допоможе підтримати інституційну діяльність кількох сотень організацій, зокрема, недержавних; збереже робочі місця та мінімальне фінансування оплати праці; створить умови для генерації якісного культурного контенту із відкритим, переважно безкоштовним доступом для всіх мешканців України.

Прогнозоване залучення аудиторії проектів, серед яких виставки, фестивалі, освітні майданчики тощо не менше 5 млн, інформаційне охоплення аудиторії — понад 15 млн; підтримає інноваційні цифрові проекти — відеоконтент для альтернативних платформ, що дозволить зберегти українське інформаційне поле тощо.

Отже, позитивні наслідки часткового збереження бюджету: інвестиції у фонд оплати праці в галузі культури; підтримка життєдіяльності всіх секторів культури, а не вибірково (як кінематографії); можливість культурних та креативних індустрій генерувати прибуток; часткове збереження ланцюгів доданої вартості — до реалізації проектів залучено широке коло креативних індустрій, а не тільки команда виконавців; часткова регіональна підтримка в умовах скорочення видатків на культуру; реінвестиції у державний бюджет через податки та збори; підтримка молодих митців, перешкоджання відтоку кадрів; збереження довіри до держави та Фонду як державного інвестора, пролонгація здобутків попередніх років та ефективна діяльність у майбутньому.

Читайте также: Какие креативные индустрии пострадали от карантина больше всего — опрос

Чим корисні були країні і людям, що тут живуть ті проекти, які в минулому році отримали гранти від УКФ? Наведіть такі приклади?

Проекти, підтримані новоствореними інституціями — Українським культурним фондом, Українським інститутом книги, Українським інститутом, Держкіно — повернули Україні та українцям "українське". Нарешті ми відходимо від імперіалістичного ринку російського контенту, який визначав світогляд більшості громадян України.

Ми маємо свій національний контент: українську сучасну музику, яка виборює місця у світових чартах, як Alyona Alyona чи "ДахаБраха".

Ми читаємо українською книги іноземних авторів та маємо своїх геніїв літератури, як Тарас Прохасько, Володимир Рафєєнко, Сергій Жадан, Оксана Забужко.

Українські фільми виборюють своє право на Золотого лева чи Золоту пальмову гілку, як "Донбас" Сергія Лозниці чи "Атлантида" Валентина Васяновича. Українські дизайнери завойовують світові подіуми, як Світлана Бевза, Лілія Літковська, Юлія Паскаль.

В часи глобалізації важливо зберегти свою інакшість, індивідуальність та заявити про себе. Як засновок до того, з чого почали: українська душа за стільки століть, нарешті, отримала можливість "матеріалізуватися", тому підтримка культури нині є не просто важливою, а життєво необхідною для нашої нації.

А щодо проектів за підтримки УКФ?

Щодо проектів за підтримки УКФ, то, по-перше, стабільна робота інституції робить свій внесок у формування сфери культури як більш сталої, конкурентоспроможної галузі.

Для того, щоб утворилися ринки — музичний, кіно, книговидавничий тощо — на нинішньому етапі розвитку країни держава має інвестувати в підтримку креативних індустрій. Коли вони зміцніють, напрацюють власну інфраструктуру, комунікації, та навіть звичку і потребу в аудиторії, тоді можна чекати їхнього перетворення на бізнес і, як наслідок, внеску і в економічний розвиток країни.

Так, минулого року ми підтримали 432 проекти. Серед них до прикладу: виставки творів українських митців Олега Голосія та Параски Плитки-Горицвіт у Мистецькому Арсеналі, дослідження ринку українського дизайну та книжкового ринку України, BookForum у Львові, проекти з оцифрування об'єктів культурної спадщини (Вишгород, Кропивницький, Львів, Харків тощо), видання книг шрифтом Брайля, створення тифлоперекладів українських кінофільмів та ще багато важливих проектів.

Якщо на проект "Ангели" до Львова приїхало кілька тисяч людей з різних куточків України і навіть Польщі, то це позитивно вплинуло на готельний, ресторанний бізнеси, дало прибуток транспортій системі. Важливо й те, що проекти, які ми підтримуємо, дають можливість креативному класу займатися тим, що він любить і вміє, відчуваючи свою потрібність.

Опера-антиутопія GAZ (проект, підтриманий УКФ). Фото: Артем Галкін, надано прес-службою УКФ.

ARTEFACT: Chernobyl 33 — іммерсивна медіа-виставка (проект, підтриманий УКФ). Фото надано прес-службою УКФ

А який біла сума підтримки проектів в минулому році?

Проекти, які виграли конкурс УКФ у 2019 році, отримали фінансування на майже 500 млн.

Організатори виставки "Ангели" — Галерея мистецтв та "Я-Галерея" Павла Гудімова - підрахували, що за 80 днів (з 20 червня до 22 вересня) виставку відвідала рекордна кількість відвідувачів — 24,5 тис. осіб. Такі цифри підверджують, що вона стала резонансною і викликала приплив туристів як локальних, так і зарубіжних. Але це у Львові, де і так з потоком туристів до коронавируса було все добре. А чи є приклади проектів, які отримали гранти УКФ, коли вони оживляли локальну територію, залучали туристів?

Звісно, є. Тому ми й акцентуємо увагу на культурних та креативних індустріях як рушійній сили внутрішнього туризму. Зазвичай таку роль відіграють фестивалі (їх минулого року ми підтримали три десятки), тому що у них значно більша аудиторія, ніж, скажімо, у резиденцій.

В цьому контексті я би згадала про Mariupol Classic — фестиваль професійного класичного мистецтва у Донецькій області, куди завітали слухачі з найближчих областей та прифронтової зони, рок-фестиваль "Тарас Бульба", який на кілька днів оживлює невеличке місто Дубно, кроссекторальний фестиваль "ЗахідФест", що відбувається на Львівщині, Air GogolFest у Вінниці — міжнародний фестиваль сучасного мистецтва.

Відомо, що культура чимало робить для міжнародного іміджу країн. Які проекти, що були реалізовані за підтримки УКФ, помічені за кордоном?

Кожна цивілізована країна має свій великий книжковий форум, або навіть декілька. Для України такими є київський Книжковий Арсенал і BookForum у Львові, який минулого року отримав підтримку УКФ. На цю подію приїжджають видатні європейські інтелектуали, популярні автори, які знаходять серед українців вдячну аудиторію.

Завдяки підтримки фонду з вітчизняним медіа-мистецтвом минулоріч могли познайомитися тисячі учасників культового американського фестиваль Burningman. Українські митці взяли участь у Міжнародній бієнале у Флоренції та на Венеційському бієнале. Всі ці, та й інші наші міжнародні проекти, демонструють самобутність України, але й її близькість до сучасного культурного канону Заходу.

Міжнародний проект "Exodus. Biruchiy 019. Montenegro", в якому брали участь 39 художників з дев'яти країн (куратор Костянтин Дорошенко), підтриманий УКФ. Афіша виставки в Національному музеї Чорногорії, м.Цетінє. Фото: supportyourart.com

VR Forum & Art Festival (проект, підтриманий УКФ). Фото надано М17 Contemporary Art Center

А які проекти дали роботу людям — особливо цікаві ті, що були реалізовані в тих регіонах, де з роботою погано?

Будь-який проект — це можливість для професіоналів сфери отримати роботу. Але так, в деяких регіонах питання зайнятості представників креативних індустрій стоїть набагато гостріше, ніж, скажімо, в Києві, Львові чи Харкові. Минулого року автори деяких проектів писали нам, що отримали можливість не лише реалізувати себе, а й допомогли іншим людям перекваліфікуватися, знайти справу, що підтримує й фінансово.

Як приклад можу навести "Школу буковинської тайстри" (Чернівецька область), яка відроджувала традиційне ткацтво, проект "Гощанські традиції" (Рівненська область), що мав на меті створення кулінарного бренду селища Гоща.

У другій редакції бюджет Українського культурного фонду залишився максимально урізаним. Як я розумію, грошей вистачить тільки на зарплати... Якщо фінансування фонду скоротять, 374 проекти, які виграли конкурс, фінансувати буде ні з чого? Або всеж-таки вистачить на деякі?

Було декілька версій скорочення бюджету у розрізі фінансування культури та Українського культурного фонду зокрема. В останній версії бюджету, за яку не проголосувала Верховна Рада у перший тиждень квітня, на фінансування Українського культурного фонду була запланована сума у розмірі 250 млн гривень, з них близько 180 млн — на підтримку проектів.

Отже, із запланованих на початку року у старій версії бюджету 462 млн грн ми будемо мати лише 180 млн грн. Таким чином з 374 проектів, які за результатами конкурсу мали отримати фінансування, зможуть бути підтриманими лише близько 100-150.

У 2017-ом році йшла дискусія, викликана поданими в ВР двома законопроектами про український культурний фонд, а саме про те, як формувати його бюджет. Говорили про ризики залишитися без фінансування, якщо станеться та ситуація, що сталася зараз, коли держава змушена урізати витратні статті. Автор законопроекту, який не пройшов у ВР, Наталія Заболотна, пропонувала британську модель — відраховувати в культурний фонд частину податків лотерейного, тютюнового та алкогольного бізнесу. У вас є ідеї рішень — якщо не з держбюджету, то звідки наповнювати бюджет УКФ?

Ми аналізуємо міжнародний досвід, досліджуємо різні інструменти підтримки культурних та креативних індустрій в часи кризи, яка охопила не лише нашу державу. У рамках фандрейзингової стратегії УКФ спілкуємося з бізнесом та міжнародними грантодавцями і розробляємо спільні плани дій.

Наразі наші іноземні партнери вже готуються декілька програм підтримки для сектору, до прикладу Представництво Європейського Союзу в Україні, які найближчим часом анонсують запуск нових грантових програм.

До речі, ви наводили як приклад резонансну виставку "Ангели". Там крім гранту УКФ була сильна меценатська підтримка Фонд родини Загорій. Чому у нас так мало філантропів, яким цікаво витрачати гроші на підтримку культури? А соціальні корпоративні проекти — взагалі не знаю компаній, в стратегії КСВ яких була б підтримка культури. Чому?

Наразі ми активно співпрацюємо з Асоціацією благодійників України, Клубом колекціонерів, окремими приватними фондами і бачимо, що зацікавленість у підтримці культурно-мистецьких проектів з кожним роком росте.

До прикладу, ми підписали меморандум про співпрацю з Фондом родини Загорій, у рамках якої, запланована підтримка проектів, що пройшли конкурсний відбір УКФ, на суму приблизно 1,5 мільйони гривень. Також того року ми співфінансували проект спільно з Zenko Foundation — упорядкування та видання книги Аліси Ложкіної "Перманентна Революція" українською та французькою мовами.

Проект "Ангели" (куратор Павло Гудімов), підтриманий УКФ, відвідало 80 тис осіб. Львівська національнагалерея мистецтв імені Б.Г. Возницького. Фото: city-adm.lviv.ua

Які інструменти підтримки культури не будуть працювати в ситуації цого року і, може бути, наступного? А які нові правила підтримки вважаєте необхідно реалізовувати?

Важливо розуміти, що через скасування фестивалів, ярмарків, форумів знизились прибутки сфери послуг, що обслуговує ці події (готельний, ресторанний бізнес, бізнес перевізників тощо) — ці втрати будуть відчутні на рівні регіональних бюджетів різних рівнів. Окремі інвестиції в деяких країнах (Іспанія, ОАЕ) йдуть на закупівлю творів мистецтва для державного фонду. В деяких країнах впроваджені компенсації для великих подій, що не відбулися.

Але знову ж таки, супротивники витрат грошей на культуру можуть заперечити: це багаті країни Європи так роблять, а бідним країнам не до культури. Є приклади підтримки культури в країнах, що розвиваються?

Скажімо, Міністерство культури та національної спадщини нашої сусідньої країни Польщі розробило заходи, які мають відшкодувати збитки, завдані сфері культури епідемією коронавірусу. Вже відомо, що їхній уряд збирається надати фінансову підтримку креативним підприємствам та компенсувати майже 40 відсотків заробітних плат.

Зрозуміло, що карантин став несподіваним випробуванням для економік багатьох країн. Але у випадку із секвестром державного бюджету України йдеться не про скорочення, а знищення. Це вагома відмінність.

Як ви вважаєте, чому в Україні культура, креативні індустрії не сприймаються як потенційно важливі сфери для наповнення бюджету, як, скажімо, в Нідерландах чи Великобританії?

На жаль, в жодній країні сфера культури та креативних індустрій не є пріоритетною. Ті держави, де вони вже враховані у ВВП, наразі у меншості. На мою думку, причина глибша — у підходах до формування політик більшості країн, які не практикують системних підходів до державного управління. Адже держава — це система взаємопов'язаних елементів (культури, освіти, соціального захисту, важкої та легкої промисловості, інфраструктури тощо), без жодного з них система не буде розвиватися. Лише перехід на рівень мислення системами змінить ставлення до культури та її фінансування. Світ 21 століття більше не може жити практиками минулого.

Юлія Федів, виконавчий директор Українського культурного фонду

Має культура бути дотаціною чи, все ж, це бізнес, який повинен сам про себе дбати?

Мені здається Девід Хезмондалш у книзі "Культурні індустрії" дає чітку відповідь щодо еволюції відносин у сфері культури від ери покровителів, вільних володарей свого ремесла до корпоративно-професійної ери, що проходить під знаком інституцій культури та професіоналізації сектору. Автор виділяє три ери розвитку взаємин у сфері культури: до XIX ст — ера покровителів та ремесла; XIX-XX ст — ринково-професійна ера; XX-XXI ст — корпоративно-професійна ера.

Отже, у XXI століття ми не можемо вже говорити лише про ринок креативних індустрій і культурний продукт, провокувати тотальну економізацію культури, особливо пам'ятаючи, що є сектори культури, які не можуть існувати без дотацій з боку держави, наприклад, сфера культурного надбання.

Ідеальна формула — це взаємопроникнення ринку через розвиток креативної економіки, державних інституцій підтримки культури та популяризації меценатства, волонтерства та благодійності у сфері культури.

Чи нема провини самих митців у тому, що для більшості українців вони залишаються абстрактними образами, а не учасниками важливих суспільних процесів? Під час Революції Гідності вдалося вирівняти ці ваги. Але зараз знову переважує шалька, на якій лежить "на хліб не намажеш", і з інтересами креативної спільноти ніхто не рахується.

Розпорошеність, тотальна недовіра, високий рівень несприйняття один одного та превалювання особистих інтересів над загальним благом завжди буде кидати культуру на задвірки державної політики. Наша сила лише у єдності та формуванні сильних інституцій, які стануть фарватерами творення діалогових платформ з державними органами, бізнесом та ЗМІ.

Читайте также: До наслідків скорочення бюджету 2020: якщо науково-освітній та культурний баласт — за борт

У відкритому зверненні культурних інституцій до Уряду йдеться про те, що їхнє знекровлення відкине розвиток культури на рівень 1990-х років. Тобто, до стану руїни. Що, на ваш погляд, навіть в умовах економічної кризи, прогнозованої ще в кінці року, краще зробити нині: зберегти хоча б фундамент чи зруйнувати з надією на повну відбудову?

Без культури немає держави, без держави немає нації, а без нації бездержавному народу загрожує поневолення тими, хто сильніший, чия культура превалює і затискає у своїх лещатах тих, хто справами наповнює чрево і нехтує духом. Тому ми маємо максимально зберегти ті напрацювання, які є нині.

Источник